Ми познайомились в одну з незвичних ночей.
Точніше, як познайомились, нарешті дізнались один одного.
У нестримній хаотичності непереривного руху, сили тяжіння випадково звели нас на великому ліжку посеред темної кімнати. Я зовсім не пам'ятаю, про що ми говорили ті вісім годин.
Тільки уривки деталей і фраз.
Він обережно загортав мене у ковдру, коли я трусилась від холоду.
Страшенно хотів торкатися моїх рук та шиї.
Вмикав музику, яка ідеально пасувала атмосфері.
Обіймав, наскільки це було дозволено чужаку.
Робив компліменти равлику на моїй щоці.
І питав, чи можна мене поцілувати. На що, звичйно, отримав відмову.
Мені здавалось, що історії про жорстокість та внутрішній біль цієї людини були перебільшені. У його словах та діях тоді я відчула світло та щирість. Попри всі зстереження і попередні враження, він видавався своїм. Хоч і загубленим у власній безвиході. На той момент це був ідеальний співрозмовник. Він не вивалював на мене свої проблеми, травми чи виправдання. Ми розмовляли про все і ні про що одночасно, були відвертими та прямими. Нам було комфортно і затишно. Настільки, що зранку я прокинулась в його обіймах.
Наступні кілька тижнів ми бачились щоночі. Гуляли до ранку засніженим містом, допоки ноги не починали вібрувати. На світанку сідали у якомусь цілодобовому і богом забутому кафе, пили чай та все ніяк не могли сказати один одному: "Бувай!".
І кожного разу, як ми ось-ось збирались розходитись, з губ мав зірватися поцілунок. Але цього не ставалось, нам хотілось відтягнути момент, бо бажання і пристрасть від першого дотику додавали лоскатання внизу живота і робили більші ставки у грі.
Це сталось за тиждень на чужій квартирі після дня народження спільного друга. Я пішла спати раніше і прокинулась від того, як хтось обережно мене обіймав зі спини. Ми мали напів сонну-напів п'яну розмову і раптом, його колюча щока торкнулась моєї. І як тільки наші губи вперше злились, зірвались усі ярлики "зборонено". Світанок тоді ми зустрічали у зм'ятих ковдрах та простирадлах поперек величезного ліжка.
- Слухай, пообіцяй мені одну річ, пташко?
- Яку? - перепитую я.
- Будь ласка, не морозь мене зранку і не тікай.
- Хм, добре.
Спілкування відбувалось майже 24/7.
У холодній квартирі з високими стелями та безліччю музичних інстументів. Ми багато курили, слухали музику та добре вдавали, що недооцінюємо один одного. Він грав галантного і невмілого кавалера, а я отримала роль дурепи, яка зачарована потужною харизмою та талантом. Хоча, частково, мабуть ця магія працювала.
Пам'ятаю, коли в якомусь незрозумілому тріпі, ми переглянулись, скинули з себе маски і довго сміялись. Нам не треба було пояснень. Ми реготали на нічній кухні і довго не могли зупинитися, бо це все зайшло надто далеко.
Він напалював мене до стану, коли я не могла втриматися на ногах. Підхоплював, цілував у шию та шепотів на вухо всякі розпустні речі. Я не могла поворухнутися, бо тіло було ватне. Але на ледь їдки коментарі мене вистачало: "Всіх жінок, які бувають у цій хаті, так зваблюєш? Спеціально напалюєш так, щоб я не могла поворухнтися?"
На що він лише усміхався і відповідав: "Якби я хотів тебе насправді накурити до такого стану, ти би навіть з кухні вийти не змогла".
Ми ночували по черзі один в одного та вирішили, що матимемо вільні стосунки. Бо він не може бути з кимось одним, а я ніяк не могла відійти від попереднього захоплення.
Часом він мене лякав.
Часом, був мені огидний.
Часом, він змушував замріятися.
Часом, був поряд, коли було сумно через інших хлопців.
Часом, я робила для нього те саме.
Ми ніколи про це не говорили, але чудово знали що й до чого.
Я не ставила зайвих питань, але не відкривалась достатньо сильно та тримала його на вдстані.
Він, здається, ревнував мене до інших чоловіків і гостро переживав моменти, коли я проводила час із ними.
Ми багато кохалися, але ніколи не висипалися.
Щовечора в нас був свій ритуал.
Ми зустсрічалсь у центрі міста, йшли у загублену кав'ярню за найсмачнішою у місті кавою і викурювали у порожньому дворику по цигарці. Потім, дорогою до місця вечері, сміялись з єдиного вікна зі світлом у будинку профспілок, їли та йшли до нього додому.
Він грав на гітарі та кожного разу ставив нову музику. А потім було багато сексу.
Ми постійно говорили про наші вподобання і експерементували з наркотиками. Знаєте, перші рази були навіть більш дослідницькими, ніж романтичними. Відбувалося вимірювання кожного сантиметру шкіри: пальцями, долонями, губами та язиками. Ми дивились на реакцію один однго. Коли біжать мурахи, коли перехоплює подих, коли пришвидшується серецебиття, коли трусяться коліна і коли вириваються стони.
У перервах між сексом, о третій чи читвертій ранку, він грав мені на гітарі якісь мелодійні послідовності. Але перед тим обов'язково приносив мені склянку води. А я гладила його по спині, лежачі абсолютно гола на ліжку, ледь прикриваючись ковдрою. Кімнату заливало червоне світло від лавової лампи, а з вікна пробивалося світло ліхтрів. Шум швидко пролітаючих дорогою машин зливався з нотами. А він поглядав на мене, коли підкручував комбік або вмикав чергову педальку, та усміхався. Згодом гітара лягала поряд на крісло, а він повертався до мене, цлуючи та огортаючи своїми руками.
І заспокоюючи переривчасте дихання після чергового раунду, я обіймала його, втикаючись носом у волохату, але дуже пухнасту спину.
Так ми засинали.
Аж поки у шостій чи сьомій ранку, ми одночасно не прокидались і без слів починали звабливо погладжуватися. Все закінчувалось сонним, лінивим, але неймовірно солодким сексом. А потім ми знову поринали у сон. Та цього разу обіймав мене він.
Вдруге ми прокидались десь по десятій і ще довго валялись у ліжку. Часто він мене спеціально дратував. Ми дурачились як діти, лоскоталися та кусалися.
Годинами дивились на нові електрогітари та баси. Він пояснював різницю між кожним інструментом різної фірми та форми, пояснював навіщо гітарам різні примочки. Також він розповідав про велосипедні рами та обирав колір для своєї. Але навпроти ліжка досі стояв велосипед його колишньої.
Він шукав собі нові педалі для інструментів, хоча в нього їх і так було достатньо. Але, хоч ми і бачились щодня, я ніяк не могла запам'ятати їхні назви. Та зовсім скоро я вже знала, яка з них для якого інструменту і яке звучання створює.
Я жартома вивчала гороскопи у твіттері, а він в особливо сумні вечори складав мені свої.
«Я читав передбачення для риб. Кажуть, висока вірогідність схавати хуйовенький сочевичний суп і харашенько покохатися на зремонтованому дивані. Але я хз чи вірити у ту діч».
Він відчував, коли мені було зовсім хижо, забирав з трамваїв та ховав у своїй квартирі.
Готував мені вечері на великій кухні під мелодії улюбленго гурту. Відкривав пекучі азіатські приправи, що палили смакові рецептори.
У такі моменти я трошки закохувалась, але все це було не про те. Ми збирали нас по шматках у мовчазному болю до інших людей, годинами могли лежатиу ліжку і просто розмовляти, торкатися без жодних підтекстів. Були по мірі собою, але коли відчували, що ось-ось хтось відкриється, відразу зникали з радарів на кілька днів.
Ми безліч разів ламали стареньке ліжко, під яким лежали порожні чохли від гітари і хатній мотлох китаянки, що жила там до нього.
Так минав день за днем.
Ми прокидались, розходились по домах (в залежності від того, хто в кого ночував), відсипались, робили свої справи та бачились з іншими коханцями, і ввечері повторювали наш ритуал: кава, вечеря, коротка прогулянка, сигарети у алкомаркеті поряд з його домом, трохи приправляли це травою. Він вмикав мені свої улюблені гурти та розбавляв їх обіймами з поцілунками. Ми дивились смішні відео, він грав мені на гітарі, ми викурювали цю єдину цигарку на балконі і знову багато-багато сексу. І все по колу.
У наших вільних стосунках була однобічна ревність. Я могла з точністю до хвилини сказати, коли він був з іншим дівчатами і лишала йому цей час. Але коли я робила так само, і він все розумів, починав штурмувати мене повідомленнями та дзвінками.
«Ти де? Чому ігноруєш? Відписуй негайно! Бери слухавку! Мені пропонують подруги зустріч, тому не втикай, бо піду з ними! Ти маєш останній шанс на мою компанію!»
Часом, я велась на ці жалюгідні ігри, бо хотіла бути з ним поряд. Часом, казала "ні" та розчинялась у інших пригодах.
Здається, ми закохувались один в одного, коли були поряд. І чим довше ми не робили перерв у спілкуванні, тим більш неконтрольованими ставали почуття з обох боків.
Ми ходили на пошуки скарбів і вечірки, де трошки танцювали, а потім знову поринали у розмови. Він розповідав про музику. Здається, знав абсолютно все. Його голова - довідник, який міг розклсти по поличках інформацію про виконавців, жанри та їхню техніку. Він пяснював, чим відрізняється джангл від ейсіду. Відкрив для мене надри гранджу та стоунера. Він навіть отримав власний плейлист у спотіфаї.
А потім під руку ми верталися нічними вулицями додому під дощем і заходили у цілодобові супермаркети, купляли водичку та шоколадку з горіхами. І далі поворювали наші домашні ритуали.
За ті кілька місяців ми вживали багато рзних наркотиків. Це була і трава щодня, і екстезі щомісяця, і часом у нашому раціоні з'являлось щось інше. І все, звичайно, ми випробовуали сексом. Знаєте, дуже цікивий чуттєвий досвід. Ти наче відкриваєш абсолютно нові рівні свого тіла та тіла свого партнера.
Під травою, наприклад, якщо ти дівчина, кожна клітинка піддається на мінімальну взаємодію. При перших ж спробах прошепотіти щось на вухо, обережно поцілувати або вкусити за шию, обійняти за талію, провести долонею по спині або ногах, ти відчуваєш настільки сильну хвилю збудження, що майже не можеш тримати себе у руках.
Вмикаються кінестетичні бажання, і вас не зупинити.
Але сам секс у такі моменти не такий вже й приємний, бо тахікардія дає про себе знати, а лібідо вимикається абсолютно. Ти не відчуваєш того тваринного бажання, але отримуєш те розслаблення, якого не можеш досягти зазвичай.
Під гашевим печивом - ти майже не керуєш собою. Враження, наче руки і ноги набиті ватою, а рухи - незграбні.
Під екстазі, ти - величезний нерв і постійно відчуваєш задоволення. Здається, можеш провести у різкому і хтивому русі всю ніч. І тобі зовсім не потрібно падати на піку задоволення і віддихуватися.
Це звучить майже як казка.
Але він багато маніпулював і затягував у свої ігри. Насправді, я була відверто вражена таким талантом. Вперше я зустрічала людину, яка настільки прораховувала свої кроки наперед. І навіть, коли ти розумів, що є елементом чиєїсь гри, то все одно поводився так, як треба було йому. Від цього ставало гидко. І від нього, і від себе. У такі моменти було усвідомлення, що вся ця харизма і приязнь - велика талановита ширма. І все будується на брехні. А його спроби перепросити, коли він розумів, що зайшов далеко, не мали ніякої ціностті. Бо всі вчинки були надто усвідомлені. Тому, я не дозволяла собі зачаровуватися цєю людиною. Щонайменше, бо вона цього не дуже заслуговувала. А точніше - їй не було це потрібно.
Ми прожили разом майже тиждень.
Він злишався у мене щоночі. Ставив свій велосипед у коридорі, брав із собою піжаму, і все, що ми робили - це кохались, сміялись, слухали музику та розмовляли. Зранку, вдень, ввечері, вночі.
Я готувала нам сніданки та обіди, а він награвав мелодії на моїй відключеній гітарі. Ми дивились фільми, обіймалися, їли, курили цигарки з кавою на балконі і так би тривало до нескінченності.
Але
подібне
не матиме місця
допоки ти
не зможеш дозволити йому а собі
просто бути собою та щиро любити
