На березі світового океану на золотому розжареному піску…
... десь високо у горах біля невідомих озер….
… у величезному місті мільйоннику серед тисячі звабливих
вогнів…
… у тихенькому сільському будиночку із ароматом свіже
спеченого хлібу…
Бігти!
Не важливо, де ти опинишся завтра. Залишивши місце свого
народження назавжди, ти ніколи вже не
знайдеш притулку і спокою. Як би гарно і зручно ти не влаштувався, якою б
кількістю нових знайомств і друзів ти не розжився б, все одно ти ніколи не
відчуватимеш себе на своєму місці.
Дійсно, навіщо ж тобі зупинятися десь надовго? Навіщо до
когось прив’язуватися, якщо просто можна рухатися вперед, забуваючи попередніх
героїв свого часу. Вони – це своєрідна розвага, різноманіття у словниковому запасі і нові факти в уявній енциклопедії
культур. Сьогодні ти можеш дозволити собі все що завгодно, не замислюючись над
наслідками, які мали би переслідувати тебе. Проте як можна вчепитися за привид?
Можливо, колись, тобі захочеться десь зупинитися, але не
зараз. Не у той момент, коли кров безжально б’є у скроні і вимагає руху.
Тільки подумайте, сприймаючи все як гру, ніхто не зможе
зробити вам знову боляче. Більше не буде іржавих цвяхів, забитих у глибоко у
серце, і судини ніколи більше не будуть розносити зараження - прив’язаності
по тілу, отруюючи все від мозку до
легень.
Декілька пігулок від алергії, телефон із ліхтариком, щоб
можна було написати комусь із рідних смс із текстом: «У мене все добре,» і
потім знову зникнути на невідомий час
десь у лабіринтах доріг і переплетіннях вулиць; записник із невдалими віршами,
замальовками і непотрібними адресами. Кожного тижня нова машина, нові подорожні, нові готелі та ліжка,
нові світи і погано освітлені бари.
Ти можеш перетворитися на кого завгодно, заговорити із
будь-якою людиною і не будеш відчувати себе скутим. Сьогодні за келихом якогось
напою (чаю там, чи пива) ви найкращі друзі;
завтра ви не згадаєте навіть облич один одного. Ніяких теплих обійм, від
яких би виникала залежність, ніяких зайвих почуттів, які завжди все псують.
Не потрібно бути вибагливим. Дійсно, навіщо?
Вигадуй кожного разу нові імена, нові трагедії і драми,
власних дітей, чоловіків, жінок, домашніх улюбленців та що завгодно. Просто
відчуй натхнення і не нехтуй своєю фантазією, але раз і назавжди затям: ти ніколи і ніде більше не відчуєш себе на
своєму місці, як би вдало не складались обставини.
Дозволяй собі розчинитися у звуках, що вилітають з-під коліс
потягів і турбін срібнокрилих літаків, у
реві автомобілів, автобусів і протягів,
які переслідують тебе на невідомих і
забутих станціях метро.
Можливо ці мелодії шепотітимуть тобі тихенько на вушко: «Ніщо
не вічне: як люди так і їх обіцянки.»
Комментариев нет:
Отправить комментарий