Дивно спостерігати за змінами, а, особливо, коли безпосередньо вони стосуються саме тебе. Колись - майже блакитні велечезні очиська, готові сприймати весь світ; сьогодні - запалі, мутно-зелені змучані, із потрісканими судинами, скельця. Колись - довге русяве волосся, що під променями сонця ставало набагато світлішим; сьогодні - біла фарба кожного місяця. Колись - зручний теплий одяг і абсолютна байдужість до макіяжу; сьогодні - провокуюча нижня білизна і підведені чорним олівцем очі.
Раніше мене хвилювали питання про те, як би це відпроситися до друга у гості і взяти другий джойстик, який батьки категорично забороняли виносити з хати. Тепер мене бентежить те, як би затягнути того самого хлопця у ліжко і цілувати його у перервах між раундами у черговій грі.
Раніше я не знала світлішого почуття за дружбу, а зараз збираю неодноразово розбите серце по шматкам у щось ціле невідомої форми.
Я відчуваю себе дорослішою за 2008 рік, наприклад. Чи добре це? Яку мету зазвичай переслідують сформовані люди, зіпсовані побутовими проблемами? Чи є в них якісь інші мрії?
Я маю на чолі шрам. Мабуть, на все життя. Треба його комусь присвятити, бо не пасує дівчині мати випадковий слід на обличчі. Як щодо революції? Адже і подія в історії людства вагома. За сто років школярі вивчатимуть єврореволюцію як щось нудне. Ну, та. Був собі фейсбук і твіттер, і молодь свідома, і маєш за це у 2052 році двійку, бо клята опозиція ніяк не могла визначитися із планом подальших дій і розтягнула хронологію подій, а зброю у руки не брали принципово. Ото дурні були люди... І хтось із моїх далеких родичів скаже : " а моя прабабця (чому б ні?) присвятила революції шрам!" І отримає дитина п'ятірку автоматом. Що не зробиш для благополуччя своєї родини.
Але це дурня.
А що ви думаєте, якби я присвятила цей шрам якомусь зі своїх колишніх? Чи всім відразу. Треба пам'ятати, що чоловікам не можна вірити. Якими б вони хорошими не були на перший погляд. Зустрічаєш нового, симпатичного юнака, якому на вигляд років 20. Він слідкує за своїми руками, одягом та внутрішнім світом, глибиною з тарілку для зупи, і захоплєшся ним не на жарт. Увас все добре. І ,раптом, бачиш шрам. А потім у голові лунає: "От дідько, треба закінчувати з чоловіками!"
Хоча це так само по-дурному. До смерті можна лишитися старою дівою і годувати рибок кормом для кошенят. Маразм, що поробиш?
Якась важлива особиста подія? Перший поцілунок? Перша любов?
Добре, нехай собі просто буде. Так простіше
Раніше мене хвилювали питання про те, як би це відпроситися до друга у гості і взяти другий джойстик, який батьки категорично забороняли виносити з хати. Тепер мене бентежить те, як би затягнути того самого хлопця у ліжко і цілувати його у перервах між раундами у черговій грі.
Раніше я не знала світлішого почуття за дружбу, а зараз збираю неодноразово розбите серце по шматкам у щось ціле невідомої форми.
Я відчуваю себе дорослішою за 2008 рік, наприклад. Чи добре це? Яку мету зазвичай переслідують сформовані люди, зіпсовані побутовими проблемами? Чи є в них якісь інші мрії?
Я маю на чолі шрам. Мабуть, на все життя. Треба його комусь присвятити, бо не пасує дівчині мати випадковий слід на обличчі. Як щодо революції? Адже і подія в історії людства вагома. За сто років школярі вивчатимуть єврореволюцію як щось нудне. Ну, та. Був собі фейсбук і твіттер, і молодь свідома, і маєш за це у 2052 році двійку, бо клята опозиція ніяк не могла визначитися із планом подальших дій і розтягнула хронологію подій, а зброю у руки не брали принципово. Ото дурні були люди... І хтось із моїх далеких родичів скаже : " а моя прабабця (чому б ні?) присвятила революції шрам!" І отримає дитина п'ятірку автоматом. Що не зробиш для благополуччя своєї родини.
Але це дурня.
А що ви думаєте, якби я присвятила цей шрам якомусь зі своїх колишніх? Чи всім відразу. Треба пам'ятати, що чоловікам не можна вірити. Якими б вони хорошими не були на перший погляд. Зустрічаєш нового, симпатичного юнака, якому на вигляд років 20. Він слідкує за своїми руками, одягом та внутрішнім світом, глибиною з тарілку для зупи, і захоплєшся ним не на жарт. Увас все добре. І ,раптом, бачиш шрам. А потім у голові лунає: "От дідько, треба закінчувати з чоловіками!"
Хоча це так само по-дурному. До смерті можна лишитися старою дівою і годувати рибок кормом для кошенят. Маразм, що поробиш?
Якась важлива особиста подія? Перший поцілунок? Перша любов?
Добре, нехай собі просто буде. Так простіше
Комментариев нет:
Отправить комментарий