Мій внутрішній кіт

Тихі хвилюючі гудки кожної миті розривають моє серце. Відстань у сотні кілометрів не дозволяє нам бути поряд. Ще трішки і виникне прірва нескінченної розмови двох людей, які не розуміють, що з ними відбувається. Нас зможуть зупинити лише обмеження батареї та мобільних операторів.
У кімнаті порожньо і темно, так, щоб ніхто не зміг побачити нашої захопленості.  Ще декілька секунд і у вухах буде твій солодкуватий голос, сповнений впевненості і ніжності. Ти казав, що ніколи не вмів спілкуватися із дівчатами, я ніколи тобі не вірила. Це була найпрекрасніша ілюзія у житті. Але відчувати на дотик завжди хотілося.  Найбільша мрія - це опинитися у ліжку поряд і зробити ЦЕ... поцілувати тебе у шию і залишити там свій ніс, вдихаючі приємний аромат твого тіла. Тільки так ми могли бути разом. Тільки ці нічні розмови дозволяли мені бути собою.
Я любила слухати. Ти був розумніший у сотні разів, але не вихвалявся своїми знаннями. Ти вчив мене, захоплював і зацікавлював так, як не міг ніхто інший. Місток крізь цілу країну, втеча із реальностей. А мені лише б раз доторкнутись до твого волосся, лише б раз відчути гарячий подих біля вуха...

-… і знову ти замислився. Дідько, що ж у тебе там в голові?
- Ну,  багато всього цікавого.
- як ж я хочу залізти тобі у голову і дізнатися, що там. Ти б мене пустив усередину?
- Ні, не пустив би.
- А чому ж?
-  тому що там на тебе чекають небезпеки. Ось, наприклад, величезні павуки із райдужними лапами. Або немовлята, що котяться, як шари для боулунга і зносять кеглі-хмарочоси... і далі у тому ж дусі... ти можеш постраждати, а мені б цього не хотілось...
- і тільки через це?!
- добре, ще там атомні війни, землетруси...
- взагалі не розумію, чому ти боїшся.
- а я не думав, що ти виявишся такою наполегливою.
- авжеж, розмріявся.
- слухай, а щодо тебе. Ти би мене собі у голову пустила?
- Ні.
- Ну ось, тоді які можуть бути питання?
- Ніяких... - ти зробив невелику паузу, добре подумав і відповів:
- якщо чесно, там не тільки катаклізми і павуки. Якби ти все ж таки потрапила у мої думки, то дуже б здивувалась, коли побачила б себе саму. Ти постійно там знаходишся! Але іноді мені вдається тебе звідтам забрати, коли  я читаю .... та це виходить дуже рідко...